Освіта

Освіта в селі Зазим'є

Школа в Зазимї за часів панування Російської імперії.

П.І. Клишта у своїй книзі «Село Зазим’є на Київщині. Історія.» говорить: «Історія краю розповідає, що в митрополичому селі Зазим’є у 1766 році богослужіння відбувалося у церкві Воскресіння Христового, а при церкві буда школа, в якій жив дяк. Він навчав грамоти сільських дітей… Якщо взяти до уваги, що село належало Київській митрополії з 1569 року, то й шкільна освіта могла розпочатись тут ще нaприкінці XVI-в XVIIст.

Церковноприходська школа в селі Зазим’є працювала досить довго. Проте, на початку 70-х років позаминулого століття виникла потреба відкрити нову школу. Це відбулося 1873 року, коли було створено народну земську школу, в якій навчалося 38 хлопців. Навчання проводилось у приватному будинку. Ця школа не задовольняла освітніх потреб зазимців.» . Тому за допомогою зазимської сільської громади, директора народних училищ, 19 лютого 1879 року відкрито Зазимське однокласне училище, яке перебувало у віданні Міністерства народної освіти, у якому навчалося 79 дітей, а першим вчителем був Андрій Іванович Пусен. У 1986 році в училищі навчалося 143 учні. Навчальний рік починався 15 вересня і закінчувався 15 травня (за старим стилем). Навчання у початковій школі велось безкоштовно. 1905 року в Зазимській школі працювали три класи, в яких нараховувалось 105 учнів. 1900 року завідувачем міністерського училища працював міщанин з Остра Тимофій Олександрович Соколов, вчителювала також його дружина Анна Олександрівна. 1917 року керував школою Володимир Іванович Красковський, його дружина Ніна Йосипівна вчителювала.

Зазимська школа в системі радянської освіти.

У травні 1920 року приміщення Зазимської школи було спалено під час карально-більшовицьких розправ із повсталими селянами. Школою став будинок на розі вулиць Деснянської і Київської (учительський дім). У 1921 році в Зазим’ї розпочала свою роботу початкова трудова загальноосвітня школа.1924 року конфісковано попівський дім біля озера й віддано під школу. Тут влаштували 4 класні кімнати та вчительську. У 20-х роках у школі навчалося трохи більше 90 учнів. У 1928-1930 роках на кошти селян під керівництвом директора школи Литвина Євмена Григоровича будували школу у центрі села (нині приватні квартири). Теплі спогади у мешканців села залишилися про добру, чуйну людину, спеціаліста високого класу Якова Гнатовича Шквара, який був директором у 1931 – 1937 роках. Під його керівництвом було завершено будівництво школи.

У 1934 році в Україні встановилося три типи загальноосвітньої школи: початкова(чотирирічне навчання), неповна середня (семирічка) та середня (десятирічна). У Зазим’ї школа стала семирічкою з 1931 року за постановою народного комісаріату освіти УРСР.

У 1952 році за ухвалою Київської обласної Ради семирічну школу в селі Зазим’ї було перетворено в середню. Перший випуск двох десятих класів відбувся у 1955 році: 75 хлопців та дівчат одержали атестати про середню освіту.

Освіта в Зазимї у добу самостійної України.

1999 року при Зазимській ЗОШ відкрили дитячий садок, а тому школа отримала назву «Зазимський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад».

Загальноосвітня установа набула статус «Школа-родина». Відпрацьована і впроваджується система тісної співпраці педколективу, сім’ї та всієї громадськості на основі гуманної народної педагогіки, національних звичаїв і традицій.

Зміцнюється навчально-матеріальна база школи. У 2004 році придбано мікроавтобус «Богдан» і організовано щоденне підвезення учнів до школи й додому.

У 2007 році відкрився історико-краєзнавчий музей.

 

Освіта в селі Погреби

Родовід Погребської школи почався у 1896 р., коли в селі збудували церкву Успіння Богородиці, призначили священика й дяка. Завдяки цьому з'явилася можливість навчати дітей. Стараннями сільської громади, за активної участі родини Андрія Семеновича Бруя, котрий виділив ліс та кошти, та під керівництвом Прокопа Улещенка було споруджено велику хату на дві половини (до 1907 р. в цій хаті жив дяк, у другій половині була розташована класна кімната на 10-15 дітей). Сьогодні в цій будівлі живуть вчителі.

У 1907 р. до села прибув на службу священик В. П. Ковалевський з дружиною. До вступу до духовної семінарії подружжя Ковалевських закінчили Ніжинський ліцей вищих наук кн.Безбородька. Марія Володимирівна навчала дітей грамоти. Школа набуває статус однокласного парафіяльного училища. Після закінчення якого частина дітей продовжували навчання у чотирикласному народному училищі Микільської слобідки, частина — у Броварському народному училищі.

У 20х роках ХХ ст. для ліквідації неписьменності в села після закінчення вчительських курсів виряджали молодих фахівців. 1924 р. було організовано чотирикласну початкову школу, яку у 1929 р. реорганізували в семирічну. У Погребах після запровадження обов'язкового початкового навчання кількість учнів зросла до 150. Вечорами працювали групи лікнепу для дорослих. До 1932 р. в селі було ліквідовано неписьменність.

Наприкінці 1920х років у селі толокою було збудовано приміщення на 6 класних кімнат, у яких працювало 15 учителів, навчалося понад 300 учнів. Навчання відбувалося у дві зміни. 1935 р. почалося будівництво нової школи, у зв'язку з цим було розібрано церкву. У школі обладнали навчальні кабінети, лабораторію. У 1939 р. Погребську семирічку перетворюють на неповну середню школу. Тоді в ній працювали 23 вчителі (з вищою освітою — 7), директором був І. Г. Репалюк (згодом отримав звання Заслуженого вчителя навчалося близько 450 учнів.

Перед війною школою керував Ф. П. Клименко, у школі працювали драматичний гурток (керівник Я. В. Лаукарт) та гурток хорового співу (керівник М. П. Проскурова). Під час тимчасової окупації нацистами було спалено школу і майже все село. Після звільнення радянськими військами у 1943 р. школа почала працювати під керівництвом М. П. Проскурової. Учні навчалися у п'яти сільських хатах, що уціліли, школа знов була семирічна. З 1945 р. директором школи був призначений М. В. Лобунець.

З 1967 р. до 1970 р. тривало будівництво нової школи на 560 місць, яке здійснювалося за допомоги радгоспу ім. Кірова, будівництво очолив Д. Г. Бруй, працювали всією громадою. Велика заслуга в будівництві Погребської школи її директора, відмінника народної освіти А. М. Пасіченка.

У 1944–1968 рр. семирічку закінчили понад 700 учнів, з них 110 продовжили навчання в Зазимській СШ.  За 33 роки функціонування школи, випущено понад тисячу школярів. Серед них 25 медалістів, близько 600 випускників здобули вищу освіту, зокрема 38 — педагогічну, 40 опанували військові професії, 48 — медичні, 10 — юридичні. З 1969 р. школа має статус середньої.

У 1974–1982 рр. Погребська десятирічка була базовим освітнім закладом Центрального інституту перепідготовки педагогічних кадрів. У школі дяли літературна студія «Криниця» (керівник Р. А. Середа), літературне об'єднаня «Слово» (керівник Л. А. Гречана), драматичний гурток (керівник С. М. Кучерява), пошуковий загін «Данко», який працював у складі археологічної експедиції «Славутич», котру очолював професор Д.Я.Телегін. Археологічні матеріали і набутки етнографічного гуртка послугували новоствореному краєзнавчому музею.

Святом для селян була прем'єра фільму про школу і радгосп «Рідний край», створеного на шкільній кіностудії «Десна», якою керував учитель фізики І. О. Гречаний. На базі школи працював духовий оркестр (керівник Д. Т. Негода), оркестр народних інструментів (керівник Д. Ф. Биков). Сільський хор, основу якого становив педагогічний колектив, послугував створенню радгоспного хору, котрим керував Народний артист України О. П. Мінько.

При школі з 1967 р. й донині працює філія Броварської районної вечірньої школи, яку закінчили понад 300 осіб. На базі школи створено оркестр народних інструментів (керівник Д. Ф. Биков) та духовий оркестр (керівник Д. Т. Негода). Сільський хор, основою якого був педагогічний колектив школи, під керівництвом народного артисту України В. М. Мінько здобув звання народного хору. Солістом хору був директор радгоспу О. М. Чижик.

Випускники школи:

  • §Бикова Любов Дмитрівна — кандидат педагогічних наук, київська консерваторія;
  • §Бруй Надія Семенівна — кандидат педагогічних наук, університет ім.Драгоманова;
  • §Гринько Варвара Пилипівна — педагог, поетеса;
  • §Гринько (Цуканова) Ніна Миколаївна — журналістка, поетеса;
  • §Гузенко Ольга Миколаївна — срібна призерка Олімпійських Ігор в Монреалі, Майстер спорту міжнародного класу;
  • §Литвиненко Таїса Йосипівна — народна артистка України;
  • §Марченко Дмитро Іванович — кандидат фізико-математичних наук;
  • §Улещенко Володимир Васильович — здобув у Польщі науковий ступінь «Доктор наук фізичних» — відповідник українського кандидата фізико-математичних наук.
Go to top