На території нашої громади популярні такі види спорту як футбол, бокс та волейбол. Ледь не щотижня спостерігаємо за змаганнями й тренуваннями наших спортсменів на сільських майданчиках та в спортивних залах Придесення. Однак є види спорту, що менш популярні й розвинені в Зазимській громаді, проте є їх представники, які мають значні досягнення на регіональних та всеукраїнських змаганнях. Будемо намагатися виявляти такі таланти в Придесенні та розповідати про них.

Наприклад, 17-річна плавчиня Марія Дивак неодноразово здобувала «золото» України.

Марійка від народження проживає в с. Погреби. У неї дуже насичений щоденний графік, наповнений тренуваннями, змаганнями та навчанням.

У перший клас Марія пішла в школу №250 міста Києва, і тоді ж почалися перші заняття з плавання. Вже після першого запливу тренер був здивований її витривалістю та хорошим диханням. Може, тому, що з трьох років дівчинка разом з дідусем, Миколою Диваком майже щодня до пізньої осені їздили велосипедами на озеро Лучищево. Поки доїжджали до «купальні», добре розігрівались, а змерзнувши в студеній воді, знову розігрівались, крутивши педалі. Здорово!

Після кількох занять у басейні на Троєщині Марійка здобула першу медаль. Далі була перемога на змаганнях у Словаччині. Потім і третя, завойована в столичних змаганнях.

Батьки бачили, що дівчинці подобається плавання, тож потрібно переходити на більш серйозний рівень. Марія почала відвідувати басейн «Юність» на Печерську, де її тренером стала Валерія Золотаревська. Досвідчена наставниця відразу зауважила: «Плавати не вміє, але має потенціал. Якщо все буде гаразд, зроблю з неї чемпіонку України». Щоб був результат, потрібно більше тренуватися, принаймні по 10 тренувань на тиждень. Почався божевільний ритм життя не лише для дівчинки, але й батьків. Ранок починався о 5:00. О 5:30 виїжджали з дому, щоб о 6:00 вже бути на тренуванні. Потім школа; уроки тут же переходили в додаткові заняття з англійської мови. Потім друге тренування з плавання. Батько Марійки Юрій говорить, що за весь цей час лише на поїздки на тренування він наїздив близько 300 тисяч кілометрів. Мама Олеся доповнює, що їхнє життя практично весь день проходило в авто. А ще на доповнення до англійської мови та плавання Марійка відвідувала театральний і танцювальний гуртки та секцію з гімнастики.

Такий ритм життя не міг тривати довго, потрібно було розставити пріоритети. Вирішили поступити в Броварське вище училище фізичної культури, де дівчина змогла б приділяти більше уваги тренуванням. Щоб пришвидшити вступ в училище, Марія здала програму за шостий клас школи екстерном. Ритм життя став спокійнішим. В училищі є гуртожиток, оптимально побудований навчальний та тренувальний процес. Спортсмен постійно перебуває під наглядом тренера, який контролює його розвиток, харчування, відпочинок.

Це швидко дало добрі результати. 29 лютого 2016 року на змаганнях у Харкові (200 метрів на спині) Марія посіла друге місце, при цьому виконала норматив кандидата в майстри спорту. А вже 6 липня 2018 року на чемпіонаті України в Запоріжжі дівчина виконала норматив майстра спорту. І того ж дня її зарахували до збірної команди України з плавання.

Загалом Марійка здобула 156 медалей різного рівня. Сім разів ставала чемпіонкою України серед юніорів та юнаків. Востаннє свій рівень Марія продемонструвала три місяці тому на чемпіонаті України в Дніпрі, завоювавши золоту медаль на дистанції 50 метрів вільним стилем (26:59 секунд). Без перебільшення, у віці до 18 років Марія є найсильнішою плавчинею України. Непоганий початок!

Зараз її тренує Турчин Віктор Анатолійович, який раніше тренував таких відомих спортсменів як Олег Лісогор та Сергій Бреус. Наставник упевнений, що Марія може гідно виступити вже на наступній Олімпіаді.

У 2020 році Марія закінчила 11 класів і зараз продовжує навчання в Національному університеті фізичного виховання та спорту України, де опановує спеціальність тренера. Також навчається на заочному відділені Київського національного торговельно-економічного університету, факультет готельно-ресторанного бізнесу.

Паралельно з тренуваннями і навчанням Марія вже зараз тренує дітей, що їй вельми подобається.

На жаль, епідеміологічна ситуація в країні й світі вносить свої корективи в тренувальний та змагальний графік, не дозволяючи на повну розкривати свій потенціал. Але головне, що Марія має бажання розвиватися, рідні її підтримують, а тренер вірить у неї. Сподіваємося, дівчина здобуде ще чимало перемог і часто  підніматиметься на п’єдестал пошани.

Побажаємо Марії сил та наснаги, а ще удачі!

Стаття опублікована у газеті “Вісник Придесення”, №16(64), Березень 2021 року