ЛІТКИ
Село Літки є одним з найбільших в Зазимській територіальній громаді. В селі розташовано будинок культури «Комунальний заклад «Центр культури, дозвілля та спорту», школу та дитячий садок, заклади торгівлі та громадського харчування. Найбільшими водоймами є річки Десна та Любич.
0 га
Площа громади
0 осіб
Населення
Історична довідка. Перша згадка — біля 1426 року. За деякими даними Літки (Літковичі) разом із сусіднім Зазимов’єм (нині — Зазим’я) засновано у 1128 році удільним остерським (городець-остерським) князем Всеволодом Давидовичем Городецьким — зятем великого князя Володимира Мономаха (чоловіком доньки останнього Агаф’ї). Ймовірно, що назва села вказує на розташування тут літньої князівської резиденції. За іншою версією, назва походить від «літування» — літнього випасу худоби. Можливим також є походження від родового імені (прізвища) Літкович, яке досі зустрічається на Волині. Існує гіпотеза про переселення до Літок мешканців Любеча, про що може свідчити назва місцевої річки Любич — протоки Десни.
З 17 століття Літки мали статус містечка. Після переходу під владу Видубицького монастиря у містечку створене цехове братство, функціонувала мануфактура — велика монастирська гута. Давні традиції мало літківське чумацтво. Століттями на Покрову функціонував літківський ярмарок.
При церкві Св. Миколи Чудотворця (а пізніше — Покровській) зберігалося знамените Літківське Євангеліє (близько 1595 pоку), одне з чотирьох відомих волинських рукописних Євангелій XVI століття (три інші — Пересопницьке, Волинське та Хорошівське), яке містить дві вставки українською мовою.
У ХХ столітті Літківське Євангеліє зникло, хоча існують версії, що воно сховане місцевими мешканцями.
У Літках знаходиться братська могила бійців армії Української Народної Республіки, що в січні 1918 року обороняли підступи до Києва від більшовицької армії Муравйова.
З початку 20-х років Літки втратили статус містечка і далі згадуються як село.
ВІСНИК ПРИДЕСЕННЯ
Читайте цікаві новини та події в щомісячному випуску Зазимської СТГ