Коли закінчиться війна і буде Перемога України над окупантом, ми повинні не забути тих людей, завдяки кому ми вижили та вціліла наша держава, наша громада. Безсумнівно про ці події буде знято десятки фільмів, видано сотні книг… При цьому одна із задач на місцевому рівні є увіковічнення в пам’ятті подій нинішньої війни – укладання книги про захисників з Придесення. Матеріалом для однієї з розповідей до неї стане наступна стаття Державної спеціальної служби транспорту (далі оригінальний текст).
“Я хочу, щоб моя сім’я жила в мирній переможній Україні, тому я тут”, – говорить бойовий медик Валерій Ващенко. У мирному житті він ставив на ноги і повертав до життя людей після важких травм та хвороб. Сьогодні він рятує життя бойових побратимів на передових позиціях, на східному напрямку. Він не може по-іншому, адже країна потребує захисту. Він один із тисяч тих, хто залишив сім’ї і домівку і зараз там, де потрібна його допомога.
Ми продовжуємо рубрику про незламних і сильних духом.
Вони наші герої, звичайні герої, з незвичайними історіями, Герої, що творять історію.
Валерій Ващенко.
Позивний «ШАМАН».
Інструктор з тактичної медицини штурмової роти Державної спеціальної служби транспорту.
Ким був у цивільному житті?
Народився в місті Бровари. Закінчив Київський політехнічний університет імені Ігоря Сікорського. Навчався на кафедрі фізичної реабілітації, факультеті біобезпеки і здоров’я людини. Уже з другогу курсу почав працювати масажистом, а згодом в Центрі фізичної реабілітації відновлення хребта. Мої інструменти – мої руки. Я фахівець з фізичної реабілітації, ерготерапевт-фізичний терапевт, моя спеціалізація відновлення після інсультів, інфарктів, відновлення опорно-рухового апарату, робота з дітками з ДЦП.
Одружений, маю сина і доньку.
У свій час мій дідусь – був для мене взірцем в усьому. І я вдячний йому за те, ким став.
Як війна змінила звичайне життя?
З перших днів війни вступив до Зазимського ТРО (ДФТГ – ред.), був у групі швидкого реагування, проводили патрулювання в громаді. З війною познайомився з перших днів.
На жаль, моя родина пережила оточення ворогом. Потім, коли з’явилася можливість, вивіз їх на безпечну територію. Зараз дружина з дітьми за кордоном.
Хочу, щоб моя родина жила в мирній Україні. Тому пішов добровольцем до військкомату, став до лав захисників, без краплі страху, не маючи військового досвіду. З листопада 2022 року я поповнив лави Держспецтрансслужби. Попросився до бойового підрозділу. З вересня 2023 року разом з іншими бійцями захищаю батьківщину на східному напрямку. У складі команди медичного підрозділу рятую життя наших хлопців. Одне можу сказати: “Важкою ціною дістається нам перемога.” Я не пробачу ворогам смерті наших хлопців. Я маю щось робити.
Але дуже добре, що є шалена підтримка сім’ї. Маю багато друзів, гарних людей поряд, вони мужні, щирі, хоробрі. Усе це надихає.
Ваше життєве кредо?
Моє життєве кредо: Роби добре – і добре буде. А для цього треба докладати максимум зусиль і працювати. Така життєва істина, якій навчив мене мій дідусь. З цим і йду по життю.
Про що мрієте?
Мрію про перемогу. Мрію, щоб моя дружина і діти жили у мирній Україні, щоб ми були всі разом. Мрію займатися своєю улюбленою справою – повертати людей до життя, але в мирній незалежній Україні.
Що зробите найперше після перемоги?
Найперше – обніму рідних. І приділятиму їм якомога більше часу, аби надолужити той втрачений час, який забрала війна.
А далі будемо працювати і відновлювати нашу Україну!
Вірю і знаю – Україна переможе! Все буде добре!