28 вересня 2026 року на кладовищі в селі Погреби відбулося поховання Юрія Миколайовича Негоди — людини праці, спортсмена, чоловіка, батька та захисника України.
Юрій Миколайович народився 3 березня 1978 року в Києві. Здобув професію зварювальника, працював за робітничою спеціальністю, згодом — у КП «Київтеплоенерго». Він був людиною, яка звикла покладатися на власні сили, не боялася труднощів і завжди залишалася активною.
Важливою частиною його життя був спорт. Юрій займався греко-римською боротьбою, захоплювався реслінгом, богатирськими іграми, багато років займався моржуванням — протягом 25 років загартовував себе холодною водою. Особливе місце серед його захоплень займало підводне полювання, яке вимагало витривалості, сили та сміливості.
Та найбільшим захопленням і гордістю Юрія була його родина. Особливо — син Максим, за успіхами якого він уважно стежив і яким щиро пишався.
8 грудня 2023 року Юрій Миколайович був призваний на військову службу та став на захист України. Під час служби виконував обов’язки санітара, гранатометника, стрільця та помічника гранатометника. Був поранений і за отримане поранення нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «За поранення».
Відповідно до записів у військовому квитку, з 6 лютого 2024 року проходив службу у 152 окремій єгерській бригаді ім. Симона Петлюри (в/ч А4948), а з 29 грудня 2024 року – 150 окремій механізованій бригаді (в/ч А4935).
Юрій Негода був учасником бойових дій та ветераном війни. За плечима залишився складний військовий шлях, пов’язаний із випробуваннями, болем і відповідальністю за своїх побратимів та Україну.
24 вересня 2026 року життя Юрія Миколайовича раптово обірвалося.
Він залишив після себе дружину, сина, рідних, друзів, знайомих і побратимів. Для кожного з них він був різним — чоловіком, батьком, другом, товаришем по службі, колегою. Але всіх їх об’єднуватиме одне — пам’ять про людину, яка назавжди залишиться частиною їхнього життя.
Найважливіше, що людина залишає після себе, — це не лише спогади про неї, а й те, що продовжує жити в інших. Для Юрія Миколайовича таким продовженням є його син, у якому залишатимуться його сила, характер, пам’ять про батька та все те, чого він його навчив.
Зазимська сільська рада висловлює щирі співчуття родині та близьким Негоди Юрія Миколайовича. Розділяємо біль непоправної втрати.
Світла пам’ять захиснику України.
Вічна пам’ять Негоді Юрію Миколайовичу.
