Йдуть у вічність найкращі сини України,
Ті, що серцем тримали її до кінця.
Їхні імена — у молитвах родини,
Їхня слава — у пам’яті кожного дня…

27 березня 2026 року в с. Пухівка прощалися з військовим Штундером Русланом Миколайовичем.
Руслан народився 11 липня 1983 року в місті Бровари. Саме тут пройшли його дитинство та юність, тут він здобув освіту і зробив свої перші кроки у доросле життя.
Після закінчення школи він одразу розпочав працювати. За своє життя опанував чимало професій. Водій механізованої бригади, адміністратор, комплектувальник товарів — це лише декілька з них. Він був людиною, яка не боялася роботи, постійно розвивалася і впевнено йшла вперед. У кожній справі проявляв відповідальність, працьовитість і щирість.
У 2011 році Руслан створив сім’ю. Він був люблячим чоловіком і турботливим батьком для своїх дітей — сина та доньки. Для рідних він назавжди залишиться людиною з великим серцем — добрим, щирим, надійним, тим, хто завжди був поруч і готовий підтримати.
У мирному житті Руслан захоплювався риболовлею, полюванням, займався боксом. Він любив життя і вмів цінувати прості, але справжні речі.
Коли на нашу землю прийшла війна, Руслан не залишився осторонь. Спочатку став до лав самооборони рідного села, захищаючи спокій своєї громади. Був одним із засновників громадської організації «Муніципальна варта», яка дбала про порядок і безпеку людей.
10 грудня 2022 року Руслан став до лав Збройних Сил України. Він мужньо виконував свій обов’язок на посаді водія-механіка, залишаючись вірним присязі та Україні.
У квітні 2023 року проходив навчання в Норвегії, де здобував нові знання та навички, необхідні для служби, і був відзначений за свою старанність.
Проходив службу у військовій частині А4723 (44 окрема механізована бригада ЗСУ).
Загинув 21 вересня 2024 року, виконуючи бойове завдання під час евакуації поранених, внаслідок обстрілу з СПГ противником в районі н. п. Андріївна Сватівського району Луганської області.