4 лютого 2024 року на новому кладовищі села Зазим’я відбулося перепоховання тіла українського військового. Батьки воїна проживають в нашій громаді і тому їхнім бажанням було поховати сина тут.
Попрощатися з льотчиком прийшли жителі громади, побаратими воїна, його рідні та друзі.
Антихович Андрій Миколайович народився 21 травня 1996 року в місті Бахмач Чернігівської області. Закінчив Бахмацьку гімназію. Одночасно тренувався у ДЮСШ на відділенні футболу. Захищав честь Бахмаччини на обласних і Всеукраїнських змаганнях. Після закінчення 9-го класу вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, де і закохався в небо. Тому без вагань вирішив стати льотчиком та вступати до Харківського військового університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. З 2018 року проходив військову службу в 299 бригаді тактичної авіації імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова. В бригаді зарекомендував себе як вправний і дуже здібний молодий льотчик.
Завжди був усміхненим, життєрадісним. Він притягав до себе людей, тому коли Андрій вже набрався досвіду, то із захопленням допомагав молодшим побратимам.
В бригаді у Андрія було прізвисько “Соколик”. Таке прізвисько дав йому, молодому лейтенанту, командир бригади. Під час перевірки у польоті Андрій настільки вразив своїми здібностями командира, що після польоту той сказав: “Літає як сокіл, буде Соколиком!”.
Андрій обожнював свою роботу, він завжди з хистом проводив розбір польотів до найменших деталей, ходив з моделькою літачка аж поки не доведе усі дії до автоматизму. Напевно саме це і дало Андрію впевненості у собі, і він без нотки сумніву стрибнув, у літак коли це дійсно стало необхідністю.
У ніч з 23 на 24 лютого 2022 року Андрій був на бойовому чергуванні. Тобто він одним з перших став на захист України. Він чудово впорався з командою старшого начальника по виводу авіаційної техніки з-під удару, і в той же день почав виконувати бойові завдання по знищенню техніки та живої сили противника. За 24-25 лютого Андрій успішно виконав бойові вильоти, зупиняючи просування рашистських колон на південному напрямку.
26 лютого, всього на третій день війни, капітан Антихович здійснював свій черговий, але, нажаль, фатальний бойовий виліт на літаку Су-25 у складі пари на Херсонському напрямку для стримування ворожих сил, що намагались за всяку ціну переправитись через Дніпро задля подальшого наступу на Миколаїв та Одесу. Андрій Миколайович виявив колони техніки та живої сили противника та завдав по них успішного вогневого ураження, чим затримав просування ворога на напрямку наступу. На жаль, виконуючи бойове завдання, наш штурмовик був збитий засобами ППО російської армії. Підступний ворог зміг влучити у літак, але не зміг зламати рішучість та сміливість українського льотчика в його бажанні боронити Україну. До останньої секунди свого життя Андрій мужньо виконував бойове завдання, а в останню мить, коли постало рішення катапультуватись чи знищити проклятих окупантів – не вагаючись направив підбитий літак в бік колони ворожої техніки.
Андрію Миколайовичу, нашому “Соколику”, назавжди залишилося 25…
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України №262/2022 від 18.04.2022 року Андрій Антихович був посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Місцеві жителі селища Антонівка, що поблизу нової Каховки Херсонської області, навіть перебуваючи в окупації, змогли знайти і тимчасово поховати нашого Соколика.
Вічна пам’ять Антиховичу Андрію Миколайовичу! Герої не вмирають!
