30 березня 2022 року в нашій громаді, в с.Погреби, прощалися із Захисником України – Михальченком Романом Миколайовичем, який загинув близько 03:30 ранку 22 березня 2022 року в Донецькій області. В цей час група військових (біля 40 людей) відпочивала в кількаповерховій будівлі. За попередньою інформацією одна з місцевих жительок здала ворогу позиції захисників і окупант наніс ракетний удар по будівлі.
Михальченко Роман Миколайович, молодший сержант, командир відділення десантно-штурмового взводу у віці 44 років загинув від отриманих травм несумістних з життям.
Роман до останнього часу свого життя захищав Україну від російських вбивців.
Олеся, сестра Романа, так розповідає про свого брата:
“Рома завжди виділявся на фоні інших хлопців. Це не про зовнішність, це про внутрішній світ. Він любив багато читати. Його цікавила філософія, психологія, математика, шахи, усе, що пов’язано з електрикою та інше. Саме брат мене привчив до серйозної та не завжди зрозумілої літератури. Наприклад, Ніцше, Нікколо Макіавеллі «Державець», Михайло Літвин та інші автори не популярного жанру.
Його стихія – це шахи. Брат увесь свій вільний час приділяв вивченню цієї гри. Багато грав сам та майже завжди перемогав. Ще одним захопленням, яке він мав, була риболовля. Коли він додому приносив рибу то завжди чинив і готував її лише сам. За спеціальністю брат був електриком. Профільно ніде не навчався на електрика, а самостійно впродовж багатьох років здобував знання та підвищував свій фах.
В січні 2015 року, в день народження мами, Романа як резервіста призвали до лав ЗСУ, а саме до 95 ОДШБр у зенітно-ракетні війська. Повернувся живим у квітні 2016 року.
Після повернення брат деякий час був замкнутий та невеселий, але поступово відновився.
24 лютого 2022 року мене розбудила мама і сказала, що бомблять Київ і завтра брат знову йде на війну. Я почала швидко збиратися, щоб встигнути обійняти брата, але він подзвонив і сказав, що збори не завтра, а сьогодні і вони з побратимами вже вирушили.
Кожного дня ми зідзвонювалися або переписувалися. Остання наша переписка була 21 березня 2022 року про посилку, яку я йому надіслала та через декілька годин брат написав, що адреса отримання завтра вже зміниться та пообіцяв, що вранці спишимося. Ромчик зазвичай писав о 7-ій ранку. Але, ні вранці, ні вдень він мені не писав та на мої повідомлення не відповідав. Це був поганий знак і я звернулася до дружин побратимів. Одна з дружин мені і сказала про загибель брата. Важко описати словами, що я відчула в той момент. Спочатку я відчула лють. Мені хотілося вбивати. Потім настала безодня та порожнеча. Потім пекучий біль і я дозволила собі сльози. В той час я знаходилася за кордоном і не хотіла, щоб мама дізналася про смерть сина від сторонньої людини, тому почала планувати свій виїзд. Повернулася в Київ 28 березня на свій день народження і сповістила маму про загибель сина…”.
Роман до останнього часу свого життя захищав Україну від російських вбивців.
Царство Небесне, Герою!
Михальченко Роман Миколайович
23.11.1977 – 22.03.2022