2 жовтня 2025 року на пухівському кладовищі прощалися з військовим Андрієм Гиренком.

Гиренко Андрій Костянтинович народився у рідному селі Пухівка 29 липня 1981 року. Тут він зробив свої перші кроки, пішов до Пухівської школи, виріс серед полів і річок, які завжди любив. З дитинства був веселим і життєрадісним, мав добре серце й умів підтримати навіть жартом чи щирим словом.
В 1999 р. Був призваний на військову службу.
Після служби вчився, та працював в лісництві.

У нашому мальовничому селі Андрій зустрів свою кохану. Разом вони створили сім’ю, яка стала для нього найбільшим щастям. Народилися дві донечки, у яких він бачив сенс життя. У їхнє виховання він вклав усю душу і сили, був опорою та прикладом любові, відповідальності й тепла.

Коли прийшла війна, Андрій не зміг залишатися осторонь. Спершу він став на захист рідної Пухівки у складі самооборони громади (пізніше ДФТГ), а згодом, у 2023 році, вступив до Збройних Сил України – в 308 окремому батальйоні радіоелектронної боротьби. Він захищав не лише землю, а й майбутнє своїх дітей, усіх нас.

Яким би важким не був час, Андрій завжди залишався усміхненим і добрим. Він допомагав усім, хто цього потребував, ніколи не відмовляв у підтримці. Його жарти, його фірмові слова, його світла усмішка назавжди залишаться у нашій пам’яті й будуть давати нам сили.

24 вересня 2025 року, під час виконання бойових завдань на Харківщині, Андрій Гиренко віддав своє життя за Україну.

Він був не лише воїном. Він був люблячим чоловіком, турботливим татом, відданим сином, справжнім другом. Його серце зупинилося, але його любов, доброта й приклад житимуть у його родині, у його донечках, у нашій пам’яті.

Світла й вічна пам’ять Герою.