19 лютого 2025 року в с. Рожни прощалися з військовим Мисютою Олександром Івановичем.
Військовий народився 26 лютого 1975 року в с. Дольськ Любешівського району Волинської області в багатодітній сім’ї (7 дітей). Був найменшою дитиною в родині.
Коли Олександру було лише 7 років, у 40-річному віці помер його батько. Виховання дітей лягло на плечі мами – Мисюти Ганни Адамівни.
Родина проживала у с. Дольськ до 1980 року, після переїхали в с. Рожни. Тут він пішов у перший клас місцевої школи. Після закінчення Рожнівської восьмирічної школи у 1990 році продовжив навчання у Київському ПТУ-28, опановуючи професію машиніста кранів.
Працював у Київському ДСК-4 крановщиком. У 1993-1995 проходив строкову військову службу. Після демобілізації працював на приватному меблевому підприємстві в с. Пухівка.
У період з 2000 по 2015 роки перебував у шлюбі, в якому народилося дві доньки – Олександра (1999 р. н.) та Софія (2007 р. н.), яких він дуже любив і всіляко намагався підтримувати.
Останні роки працював будівельником та проводив внутрішні будівельно-ремонтні роботи в приміщеннях.
У 2018 році познайомився з прекрасною жінкою Оленою з м. Бучі, з якою прожив останні роки. Її донька Валерія та мама Тетяна доповнювали його життя любов’ю та радістю.
Головною підтримкою в його житті були мама, а також його три сестри Галина, Тетяна та Світлана, для яких він був не просто як менший братик, а дитина, яку вони любили, виховували та допомагали.
Старший брат Олександра помер. Інший брат та ще одна сестра живуть за кордоном.
Нещодавно померла його мама Ганна Адамівна.
Олександр був добрим та спокійним чоловіком.
У 2024 році мобілізований.
Перебував на посаді старшого стрільця у 4 аеромобільному відділі 3 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А0281 (95-та окрема десантно-штурмова Поліська бригада).
Загинув 10 лютого 2025 року в результаті артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Погребки Суданського району Курської області рф.
Вічна пам’ять Мисюті Олександру Івановичу!