5 вересня 2025 року прощалися з військовим з Літок.

Савченко Олександр Вікторович народився 1 травня 1999 року. Він був єдиним сином у родині, великою радістю та гордістю для своїх батьків, їхньою надією й опорою.

У 2016 році закінчив Літківську загальноосвітню школу імені М. П. Стельмаха. Ще зі шкільних років відзначався активністю та відкритістю: брав участь у різних заходах, любив спорт, завжди був компанійським і життєрадісним. Його знали як доброго, чуйного та справедливого хлопця, який умів підтримати і зарядити енергією інших.

Після школи продовжив навчання у Київському транспортно-економічному коледжі, де здобув спеціальність слюсаря-механіка. Працював у Київському метрополітені, де проявив себе як відповідальний та сумлінний працівник.

У 2019–2021 роках проходив службу в лавах Національної гвардії України.

З перших днів повномасштабного вторгнення росії у 2022 році Олександр одним із перших приєднався до місцевої територіальної оборони. 11 березня 2022 року вступив до Збройних сил України та став на захист рідної землі. Служив у військовій частині 3027 на посаді стрільця — помічника кулеметника.

Виконуючи бойове завдання, з 24 листопада 2024 року вважався зниклим безвісти. Пізніше стало відомо, що цього ж дня, поблизу населеного пункту Колісниківка Куп’янського району Харківської області, внаслідок артилерійського обстрілу противником він загинув.

Його життя стало прикладом щирості, мужності та любові до Батьківщини. Він був світлою людиною, яка вміла дружити, любити й надихати. Для батьків Олександр був найбільшим скарбом і сенсом життя, для друзів — надійним плечем, для побратимів — відданим воїном.

Пам’ять про Савченка Олександра Вікторовича — єдиного сина, люблячого друга, побратима і справжнього Героя — назавжди житиме в серцях рідних, близьких та всіх, хто мав щастя знати його.