У перший день вересня 1978 року, у лагідну осінню пору, в родині Василя та Тетяни у Києві народився син Віталій – наш Воїн і Захисник, вірний Син нашої Батьківщини, чиє світле ім’я навіки увійшло до пантеону українських героїв.
Сьогодні ми у великій скорботі проводжаємо в останню земну путь нашого вірного побратима, турботливого сина, люблячого та вірного чоловіка, мудрого і найкращого батька, щирого друга, уважного до рідних та кумів – справжнього українця Віталія.
Сьогодні ми низько вклоняємося його відвазі, вірності та великому подвигу. Його великій любові до своєї землі, до свого народу, до нашої України.
Бо «Немає більшої любові, як віддати своє життя за друзів» (Ів.15,13)
Клята війна зупинила серце, обірвала життя в самому його розквіті.
Так швидко промайнуло щасливе дитинство, роки навчання в Київській школі № 240, в Пухівській середній школі, згодом – у ПТУ-32 річкового транспорту на спеціальності кухар судновий. Ще змалечку припало Віталію до вподоби мистецтво приготування різних страв. До речі, не мало значення, де він готував – вдома чи на багатті. Завжди цей процес створював особливу атмосферу, а справжні кулінарні шедеври Віталія об’єднували дружну родину та друзів за спільним гостинним столом.
У 1996-1999 роках Віталій ніс службу в лавах Військово-морських силах Збройних Сил України, а після повернення розпочав працю. У фірмі «Такт» (1999-2002) здійснював охоронну діяльність у великих торгівельних приміщеннях, у Газетному комплексі «Інтернет-Медіа», газета «2000» (2002-2010) організовував роботу з гуртовими та роздрібними клієнтами, у ВАТ «Воля-Кабель», ТОВ «Провайд» (2010-2017) відповідав за забезпечення клієнтів телекомунікаційним та інтернет-зв’язком, у ТОВ «НВП ДЗБК», ТОВ «Левелком» (2017-2019) організовував ведення повного циклу логістичних послуг з питань доставки продукції на будівельні майданчики, а з серпня 2019 працював кур’єром Київської дирекції АТ «Укрпошта». Де б не працював Віталій, він завжди зарекомендував себе як надвідповідальний працівник та колега, завжди був відкритим до розвитку, до здобуття нових навичок та знань. Він особливо цінував дружбу, був вірним та надійним товаришем, надзвичайно щирим і позитивним, його гумор і добре слово завжди цінували друзі.
Надійною фортецею, джерелом натхнення, нових ідей та затишку була для Віталія його сім’я – кохана дружина Антоніна та улюблений син Євгеній. Разом з чарівною Антоніною, вірною дружиною і підтримкою у всіх справах, Віталій особливо дбав, щоб виховати Євгенія достойним і справжнім громадянином України, забезпечував йому найкращу освіту, завжди передавав свій досвід і вміння, прививав найкращі свої риси – справедливість, цілеспрямованість, виваженість та відповідальність. Сповненими позитиву, нових вражень і емоцій були їхні чудові подорожі Україною та за кордоном. І щоразу величезний заряд енергії і натхнення отримували рідні під час таких мандрівок, організованих Віталієм, незалежно чи в комфортних готелях, чи просто на природі в наметах. А ще особливим захопленням для Віталія була риболовля, катання на лижах, захоплення мототехнікою. Як любив він подовгу розмовляти на ці теми зі сином, розкриваючи йому свої секрети і будуючи разом з ним нові плани. А ще він мріяв разом із Євгенієм відновити раритетний мотоцикл юності «ЯВА», мріяв посадити та виростити власний виноградник та горіховий сад, придбати власного моторного човна, побудувати сауну. Скільки планів та мрій було…
Клятий ворог 24 лютого 2022 вторгся на нашу землю. Того ж дня Віталій одразу вступив до добровольчого формування територіальної громади с. Рожівка. Його вибір був однозначним – захищати нашу Україну, свою сім’ю і родину. І вже 15 березня Віталія було офіційно зараховано до добровольчого формування територіальної громади м. Києва та Київської області. А з 05 червня він був призваний до Збройних Сил України. Рік без чотирьох днів Віталій мужньо і безстрашно боронив нашу країну, виконуючи бойові завдання в окремому мотопіхотному батальйоні мінометної батареї в Донецькій та Запорізькій областях. Та 20 лютого 2023 р. під час виконання бойового завдання у боротьбі за незалежність України під населеним пунктом Дубово-Василівка Донецької області загинув наш Герой. Від початку війни і до останнього подиху Віталій був вірний своїй військовій присязі, своєму покликанню, Батьківщині та всьому українському народові.
Дякуємо тобі уклінно, дорогий наш герою Віталію. Ти поклав свої таланти і сили, уміння і любов на боротьбу з нашим одвічним ворогом, ти віддав найцінніше – своє життя – за найкраще майбутнє України, усіх нас. Туга і жаль розриває серця дружини та сина, рідних, друзів, кумів, усіх українців. Ціна нашої свободи надто дорога. Війна забирає найкращих. Та ми віримо, що ти тепер у Бога є вірним воїном Ти з гордістю і теплом споглядаєш на свою дружину і сина, пишаєшся ними і знаєш, що вони тебе ніколи не підведуть, виконають всі твої настанови та реалізують ваші спільні плани та мрії. Ти і далі підтримуєш своїх побратимів і віриш у якнайшвидшу перемогу нашої Батьківщини.
Слава Україні! Героям слава!
Вічная і світлая пам’ять. Царство небесне. Спочивай з Богом.
Труба Віталій Васильович
01.09.1978 – 20.02.2023
Позивний – Папай
Звання – Старший солдат, мінометник
в/ч А3137, 37-ий окремий мотопіхотний батальйон 56-ої окремої механізованої бригади
Загинув в бою за Україну, її свободу і незалежність під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Дубово-Василівка Бахмутського району Донецької області.
