Щороку український народ вшановує пам’ять молодих борців за волю, полеглих під залізничною станцією Крути. Ця битва стала символом героїзму та відданості Українській державі й національній ідеї.

Цього року напередодні пам’ятної дати, 28 січня, у с. Літки Зазимської сільської територіальної громади з нагоди 104-ї річниці кривавих подій біля Кургану «Пам’яті Героїв Крут» відбувся мітинг з вшанування юних патріотів, студентів-юнкерів, гімназистів, які віддали свої життя за Україну, за її волю та незалежність.
І знову через 104 роки після тих буремних подій слова свободи і незалежності України стоять гостро і начасі.

Участь у заходах з вшанування пам’яті загиблих взяли керівництво та представники Зазимської громади на чолі з сільським головою Віталієм Крупенком, представники учнівської молоді, військові.
До урочистостей долучилися заступник голови Київської облдержадміністрації Олег Торкунов, начальник управління культури Київської облдержадміністрації Дмитро Гончаренко, виконувач обов’язків керівника апарату Броварської районної державної адмінстрації Олена Попова, священник Православної церкви України протоієрей Василій Білинець, жителі села Літки.

Бій під Крутами у 1918 році став символом незламності і стійкості українських воїнів — наголосили у своєму зверненні до громади сільський голова Віталій Крупенко. «Хочу подякувати всім, хто прийшов вшанувати пам’ять юних захисників незалежності України. Хочу подякувати школі, яка долучилася, хочу подякувати історикам, хочу подякувати всім, хто пам’ятає і вшановує пам’ять Героїв Крут. Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українського народу за волю, незалежність і свободу». – зазначив у своєму виступі Віталій Крупенко.
Учасники заходу вшанували пам’ять полеглих у нерівному бою під Крутами хвилиною мовчання та поклали до підніжжя Кургану живі квіти.
Сьогодні захисники України демонструють спадковість українських військових та являють собою віддзеркалення героїчного минулого Українського народу, вражають своїм патріотизмом, самовідданістю та досвідом.
“Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх…», – зазначив у своєму зверненні до присутніх під час панахиди за загиблими священник Православної церкви України протоієрей Василь Білинець.

На завершення заходу Андрій Семеляк виконав зворушливу патріотичну композицію в пам’ять про загиблих юних патріотів-захисників.
Літківський бій – одна з маловідомих сторінок історії України. Саме тут загинув загін у складі 24 юнкерів, створений на базі Костянтинівського військового училища у листопаді 1917. Відступаючи після бою під Крутами, бійці залізницею доїхали до станції Бобрик на Броварщині, частина залишилася розібрати рейки, аби більшість мала змогу відірватися від переслідувачів. Далі невеликий загін пішки через село Семиполки дістався Літок, де став на ночівлю. А зранку розпочався бій між воїнами УНР і вояками підрозділу, підпорядкованому Муравйову. 20 бійців загинули у бою, чотирьох окупанти стратили. Після бою місцеві селяни зібрали тіла загиблих і поховали у братській могилі. Така історію Літківського бою та Кургану Слави за переказами місцевих старожилів.
Подвиг героїв Крут навічно увійшов у літопис боротьби за незалежність Вітчизни як одне із свідчень незламності духу українського народу, його вічного прагнення до волі і справедливості.

І ми, нащадки зобов’язані зберегти той вічний вогонь, ту непереможну любов до Батьківщини, яку мали вони: студенти, юнкери, гімназисти.
Молоді хлопці, перед якими лежало неораним полем ціле життя і які без жалю поклали його на вівтар служіння Україні.