Життя Депояна Манука — це довга дорога, на якій війна двічі намагалася зупинити час. Уперше — у Вірменії, вдруге — вже тут, в Україні. Але кожного разу замість зламу вона ставала точкою переосмислення, після якої народжувалися нові сенси, нове мистецтво і нові учні.

Манук Депоян народився у 1962 році в Єревані. Там пройшло його дитинство, шкільні роки й перший професійний вибір. У 1980 році він вступив до Єреванської академії архітектури, після навчання працював архітектором в Єревані, наповнюючи красою рідне місто. Кар’єра складалася успішно: проєкти, конкурси, відповідальність. Здавалося, архітектура стане справою всього життя.

Але наприкінці 1980-х років усе обірвалося. Спітакський землетрус та перша карабахська війна фактично зупинили будівництво. Попит на архітекторів зник. Єреван опинився в блокаді під час військового протистояння з Азербайджаном. Люди виживали, як могли: у квартирах ставили пічки, у місті вирубали майже всі дерева, щоб було чим грітися під час морозної зими. Колись зелений Єреван перетворився на оголений, холодний простір. Світло давали лише на 30 хвилин на день. Їжі не вистачало. Хліб видавали у вигляді твердих «цеглинок». Люди їздили торгувати до Польщі, щоб прогодувати родини.

Цей досвід сьогодні болісно відлунює в Україні — з темними будинками після обстрілів, з генераторами у дворах, з холодом і очікуванням світла. Манук каже: “Війна всюди однакова. Вона забирає майбутнє і людські життя”.

Ще до війни у Вірменії Манук мав ще одне захоплення — карате. У дитинстві він був слабким фізично, але мріяв займатися єдиноборствами. Перші тренування були напівпідпільними — у лісі, ще до легалізації карате. Згодом тренування почали проводити офіційно, у спортивному клубі «Динамо». Манук потрапив до збірної Вірменії з карате (1981–1982 роки), брав участь у змаганнях, здобув численні нагороди на республіканських і союзних турнірах. А з 1985 року також почав тренувати дітей.

Саме карате несподівано привело його в анімацію. В одній із груп тренувався син відомого вірменського режисера-аніматора Роберта Саакянца — автора культових мультфільмів «В синьому морі, в білій піні…», «Ах ти, Масляниця!» та інших. Дізнавшись, що Манук — архітектор, Саакянц запропонував йому співпрацю. Так почався новий етап життя.

Згодом Манук поїхав працювати до Москви на студію «Пілот» Олександра Татарського, автора відомої «Пластилінової ворони». Сам Татарський був родом з Києва і у нього працювало багато аніматорів з України, з якими потім ще не раз Манука зведе доля, але вже в Україні. У Москві Манук також навчався на курсах вищих режисерів. В цей період за його участі створено велику кількість кліпів відомих в той час артистів російської естради (Леонід Агутін, кабаре-дует «Академія» та ін.). Сьогодні цей період згадується важко — через те, що Росія робить зараз з Україною. У Москві залишилося багато друзів, але війна розставила все по місцях.

У 2002 році на фестивалі анімаційного кіно в Суздалі Манук випадково опинився в одному автобусі з українською делегацією, яка ще й запропонувала йому разом виступати на сцені. Це ще більше зблизило його з українцями. Так він познайомився з Давидом Черкаським. А згодом — із кінофестивалем «КРОК», центром якого був Київ. До керівництва фестивалю, окрім Черкаського, також входили Едуард Назаров та Ірина Каплична.

Саме «КРОК» став для нього доленосним. Манук приїхав в Україну зі своїм фільмом, а там познайомився зі своєю другою дружиною — українкою. Він жартує, що фестиваль «КРОК» завжди створював сім’ї.

У 2005 році Манук остаточно переїхав до Києва. Працював на багатьох анімаційних студіях, де створив фільми «Каприз», «Халабудка», «Пригоди бравого вояка Швейка» та «Микита Кожумʼяка». В творчому доробку Манука є кліп для ТНМК на пісню «Приїхали», до якого ним було створено усю анімаційну частину. Згодом була робота над серіалом «210 добрих справ». Після 2022 року попит на анімацію значно впав — війна знову змінила правила гри. І тут в нагоді стало карате, до якого Манук повернувся у 2012 році, коли привів на тренування сина.

Тренер, дізнавшись про його минуле, цілий місяць переконував повернутися у великий спорт. Манук ніколи не припиняв тренуватися для себе, тож після тривалих обмірковувань швидко відновив необхідну форму, захистив усі пояси, зокрема третій дан – і знову почав брати участь у змаганнях. У його активі — срібло в Лондоні, два срібла і бронза в Португалії, два чемпіонства світу в Нідерландах, перемоги на чемпіонатах Європи і України та багато інших досягнень.

З 2016 року він знову почав тренувати дітей — спочатку на Лісовому масиві, а з 2017 року, після переїзду в ЖК «Десна Резиденс», — у Зазим’ї. Сьогодні Манук тренує в зазимському ліцеї та дитячому садку. Його учні — багаторазові призери чемпіонатів і кубків України. Серед них:

• Матвій Даценко — срібний призер чемпіонату світу з карате в Італії (FSKA, 2022),
• Максим Сташенко,
• Нікіта Панчулов,
• Марат Шетанков,
• Ілля Бунаков,
• Марія Шашкевич,
• Єлизавета Боклаг,
• Глєб Нікітін,
• Максим Акобян,
• Данило Галицький,
• Божена Шетанкова.

Окремий простір у житті Манука — дитяча анімаційна студія «KVA», яку він разом з Оксаною Карпус та Інною Петровською веде в ЖК. У 2024 році студія отримала звання кращої в Україні на конкурсі в Харкові. Діти створюють фільми, беруть участь у фестивалях, а нещодавно діти студії долучилися до проекту Національної філармонії України, до якого вони створили усі анімаційні сюжети — прем’єра відбулася наприкінці листопада 2025 року.

Головне бажання Манука сьогодні — завершення війни. Бо війна зупиняє час. Він уже бачив це у Вірменії. І тепер бачить в Україні. Він вірить, що спорт, мистецтво і підтримка громади здатні тримати людей на плаву навіть у найтемніші часи. Без підтримки — важко. Часто його учні не можуть взяти участь у великих турнірах через неможливість профінансувати всі необхідні витрати. А спорт, як і культура, — це інвестиція в майбутнє.

Прогулюючись під час інтервʼю територію «Десна-Резіденс», Манук Мкртичевич іронічно зазначає: «Життя довге, але все можна розповісти, поки обійдеш навколо комплексу».

На завершення розповіді хочеться доповнити думку фразою: «Головне — щоб цей шлях більше не переривала війна».

Принагідно запрошуємо юних жителів Придесення на навчання до Депояна Манука Мкртичевича.
Ви можете стати сильнішими завдяки тренувань з карате, або створювати чудові анімаційні фільми на студії «KVA». Або ж обрати обидва напрями, щоб ще більше наповнити своє дозвілля приємними емоціями та користю.
Тел.: 096-779-02-60, 063-369-45-57

Подивитися анімаційні роботи учнів студії«KVA» можна за посиланням.