У селі Пухівка є особливе місце, де пахне друкованим словом, де кожен може знайти затишок у книжкових сторінках — це сільська бібліотека. І от уже понад три десятиліття її серце й душа — бібліотекарка Олена Петрівна Слюсар.

Народилася Олена Петрівна 11 травня 1965 року в Пухівці в родині Петренків. Навчалася в місцевій школі, а після її закінчення вийшла заміж за односельця Анатолія Миколайовича Слюсара. Відтоді пройшла довгий і насичений життєвий шлях, сповнений служіння громаді, родині та українській культурі.

Бібліотекаркою Олена Петрівна стала у 1988 році, коли її молодшому синові було лише рік. Вона фактично продовжила родинну справу: її свекруха, Марія Миколаївна, працювала у бібліотеці 36 років. Спочатку бібліотека містилася у сільському будинку культури, який згорів на початку 1990-х років. Після цього установа кілька разів змінювала місце — працювала навіть у пристосованому коридорчику сільради, поки у 2004 році завдяки підтримці місцевої влади не отримала дві кімнати в будівлі амбулаторії, де працює й нині.

Своє професійне навчання Олена Петрівна здобула у Канівському училищі культури, куди вступила заочно. І хоча зізнається, що до письменства душа не лежала, з любов’ю розповідає про книги, читачів і тих, хто підтримує бібліотеку навіть у складні часи. У важкі роки поповнює книжковий фонд власним коштом, шукає сучасних авторів, організовує заходи, читацькі зустрічі, долучає дітей до читання та культури.

Олена Петрівна десятиліттями брала активну участь у проведенні свят, концертів, літературних вечорів. Була ведучою на заходах, готувала сценарії, співпрацювала з клубом, школою, бібліотеками району. Один з найяскравіших спогадів — святкування Дня Незалежності біля Десни: велика кількість людей, активна участь гостей свята, атмосферна програма… і дощ, який зовсім не зіпсував враження.

Її тонка душевність — це і сила, і вразливість. Буває, що просто не може стримати сліз під час виступів. Але саме ця чутливість і щирість — те, що так цінують у ній односельці.

Родина Олени Петрівни — приклад мужності, гідності та відданості.

Донька Ірина — працьовита жінка, яка приділяє багато часу волонтерству, мати відомого в громаді спортсмена Мирослава. Її чоловік зараз проходить службу в Збройних Силах України.

Син Микола — військовий із 2014 року, учасник АТО, пройшов Дебальцеве, а нині знову на фронті. З початку повномасштабного вторгнення був у теробороні, а потім у ЗСУ, проходив підготовку у Франції, нині перебуває в зоні бойових дій на Донеччині. Катерина – дружина Миколи – теж займається активною волонтерською діяльністю, створюючи маскувальні сітки для наших захисників.

Онук Олени Петрівни, Мирослав Омельченко, народився та виріс у Пухівці. З дитинства займався кіокушинкай карате в спортивному клубі «Спартанець». У 2017 році, у віці 12–13 років, він посів третє місце на чемпіонаті Європи KWU в Берліні у ваговій категорії понад 50 кг.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Мирослав разом із батьком вступив до місцевої тероборони, ставши на захист рідного села. Після звільнення Київщини він вирішив пов’язати своє життя з військовою службою та вступив до Київського інституту Національної гвардії України.

Нині Мирослав — курсант третього курсу, продовжує тренування та виступає на змаганнях. Він є чинним чемпіоном України та бронзовим призером Європи з кіокушинкай карате. У 2023 році він пройшов відбіркові змагання серед дорослих чоловіків у Кропивницькому та вперше представлятиме Україну на 13-му Абсолютному чемпіонаті світу з кіокушинкай карате.

Варто зазначити, що Пухівська сільська бібліотека є однією з кращих в громаді та, мабуть, без перебільшення – однією з кращих в районі. І це все завдяки Олені Петрівні та її працелюбності та відповідальності.

Бібліотека працює з понеділка по п’ятницю, радо запрошуючи читачів до себе в гості. Здається би, що у час цифровізації інтерес до книг зменшується, але разом з тим, як зазначає пані Олена, спостерігається тенденція до зростання кількості відвідувачів. Читачів цікавить сучасна література, примірники якої біблітекарка намагається періодично поповнювати за власний кошт.

Очевидно, що сьогодні діяльність бібліотек потребує нових підходів, враховуючи вимоги часу та інтереси суспільства. Наприклад, деякі бібліотеки у себе формують ковркінги або антикафе, а хтось пропонує таку послугу як біблітечна няня. Та в будь-якому випадку книги в такому приміщенні всеодно будуть займати центральне місце.

Дякуємо Слюсар Олені Петрівні за відповідальну та сумлінну працю, яка має важливе значення для виховання молоді та розвитку всього населення.

Якщо хтось хоче поділитися новенькою книжкою, наприклад, Жадана або Павлюка, на бібліотечній полиці їй буде виділено найпомітніше місце.

Які ви маєте ідеї щодо зростання інтересу суспільства до бібліотек та друкованих книг?