Я — сільський голова Зазимської громади, яка знаходиться поруч зі столицею України — Києвом.

В нашій громаді живе приблизно стільки ж, скільки у Ватикані разом із тисячами щоденних працівників та резидентів.

За площею ми як Маямі без його хмарочосів. Або як територія Барселони — але без туристів, метро і мільйонів мешканців.

Ми невелика громада.

Але за масштабом втрат для нашого розміру ми дедалі більше відчуваємо себе як міста, що пережили війну.

Сьогодні під час чергової ракетно-дронової атаки знову постраждало село Погреби.

Зруйновано складські приміщення.

Спалено автомобілі.

Пошкоджено лінії електропередач.

На щастя — без людських жертв.

Лише за останні пів року в нашій громаді:

вбито 3 людей;

поранено близько 10 мешканців;

знищено понад 10 будинків;

пошкоджено понад 200 домоволодінь;

бізнесу завдано збитків на сотні тисяч доларів.

В мегаполісі це можуть сприймати як статистику. Але для нашої громади — це трагедія майже кожної вулиці.

Коли світ згадує про руйнування, він згадує Алеппо у Сирії або Сараєво часів балканської війни.

Там війна знищувала цілі квартали.

У нас масштаби інші.

Але біль — той самий.

Бо коли в невеликій громаді руйнування обчислюють вже сотнями будинків — це вже не просто цифри. Це знайомі обличчя. Це сусіди. Це друзі.

І ми лише одна з багатьох громад, які розташовані в Україні, де йде війна, постійно літають дрони та ракети, які несуть смерть і руйнування.

Світ, дій!

Не звикай до цього!

Моя люба громадо — тримаймося!

Ми вистоїмо!

Hi, World!

I am the Mayor of the Zazymia community, located near Ukraine’s capital – Kyiv.

Our community has roughly as many residents as Vatican City, including its thousands of daily workers.

In terms of area, we are like Miami – but without its skyscrapers. Or similar in size to Barcelona – but without tourists, metro lines, or millions of inhabitants.

We are a small community.

But in terms of losses relative to our size, we increasingly feel like cities devastated by war.

Today, during another missile and drone attack, the village of Pohreby was once again hit.

Warehouse facilities were destroyed.

Cars were reduced to ashes.

Power lines were damaged.

Fortunately, there were no human casualties this time.

Over just the past six months in our community:

3 people have been killed;

about 10 residents have been wounded;

more than 10 houses have been destroyed;

over 200 households have been damaged;

local businesses have suffered losses amounting to hundreds of thousands of dollars.

In a megacity, this might be seen as statistics.

But for our community, it is a tragedy on almost every street.

When the world speaks about destruction, it recalls Aleppo in Syria or Sarajevo during the Balkan War.

There, entire neighborhoods were wiped out.

Our scale is different.

But the pain is the same.

Because when destruction in a small community is measured in hundreds of homes, these are no longer just numbers. These are familiar faces. Neighbors. Friends.

And we are only one of many communities across Ukraine where war continues, where drones and missiles constantly fly overhead, bringing death and destruction.

World, act!

Do not get used to this!

My dear community, stay strong!

We will endure!