16 лютого 2026 року Зазимська сільська територіальна громада зібралася, щоб із глибоким сумом і шаною провести в останню земну дорогу Білоконя Ярослава Миколайовича — воїна, сина, чоловіка, батька, жителя нашої громади.
Ярослав Миколайович Білокінь народився 22 серпня 1990 року в селі Зазим’я. Тут минули його дитячі роки, тут він зростав, навчався, формувався як людина — щира, працьовита, відповідальна.
У 1997 році пішов до першого класу Зазимської школи, яку закінчив у 2008 році. Того ж року вступив до Академії водного транспорту, обравши шлях професійного становлення.
У 2010 році був призваний на строкову військову службу. Після її завершення повернувся до рідного села Зазим’я, працював, будував плани на життя, дбав про родину.
У квітні 2022 року Ярослав Миколайович добровільно став до лав Збройних Сил України, аби захищати Батьківщину, свій дім і майбутнє свого сина.
Під час бойових дій він був поранений на Харківському напрямку, а згодом брав участь у Курській операції 2024 року, де отримав друге поранення. Наслідки цих поранень серйозно підірвали його здоров’я.
За сумлінну та віддану службу Українському народові Ярослав Миколайович був відзначений нагородами.
Він був нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «За сумлінну службу», що стало визнанням його професіоналізму, відповідальності та вірності військовому обов’язку.
Також Ярослав Миколайович був відзначений пам’ятним знаком 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила, у складі якої проходив службу, проявляючи мужність, стійкість і відданість побратимам та Україні.
У результаті ускладнень розвинулася важка хвороба — рак шлунку, який було діагностовано у жовтні 2025 року. Попри лікування та шість курсів хіміотерапії, хвороба виявилася сильнішою.
13 лютого 2026 року серце Ярослава Миколайовича зупинилося.
У глибокій скорботі залишилися дружина та сини. Для них батько назавжди залишиться прикладом мужності, сили духу й безмежної любові.
Ярослав Миколайович Білокінь був людиною з добрим серцем, відповідальним і надійним, завжди готовим прийти на допомогу. Він віддав своє здоров’я і життя за Україну, за наш мир і майбутнє.
Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях рідних, друзів, побратимів і всієї Зазимської сільської територіальної громади.
Вічна пам’ять.
Герої не вмирають.
