10 березня 2026 року на кладовищі села Рожни (старому Свиноїдському кладовищі) прощалися з військовослужбовцем Збройних Сил України Боровиком Вадимом Миколайовичем.
Вадим Миколайович Боровик народився 8 листопада 1976 року у селі Рожни Броварського району Київської області. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки.
До 1991 року навчався у Рожнівській неповній середній школі, де закінчив 9 класів. У шкільні роки він був спокійним, старанним та доброзичливим учнем, якого поважали вчителі та однокласники.
Його дитинство не було легким. Мама виховувала Вадима та його брата сама, адже батько залишив родину, коли діти були ще малими. Тому змалку він звик до праці та відповідальності.
На жаль, брат Вадима Миколайовича відійшов у вічність, і він залишився єдиною опорою для своєї мами.
Після закінчення школи Вадим здобув робітничу професію та працював на різних підприємствах — як у громаді, так і за її межами. Останнім місцем його роботи було підприємство по виготовленню фанери.
Він був турботливим сином, який до останніх років життя доглядав за своєю хворою мамою.
Найбільшою радістю у його житті була донька Аліна, яку він дуже любив і якою щиро пишався.
Після смерті мами Вадим Миколайович був мобілізований до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини (військова частина А5001, 155 окрема механізована бригада імені Анни Київської).
20 лютого 2026 року, після переміщення із наметового містечка на полігон, поблизу населеного пункту Капітанівка Новоукраїнського району Кіровоградської області, серце Вадима Миколайовича перестало битися.
Світла пам’ять про Вадима Миколайовича назавжди залишиться у серцях рідних, друзів та всіх, хто його знав.