30 січня 2026 року в с. Пухівка прощалися із військовим Павленком Юрієм Олексійовичем.

Юрій народився 30 березня 1974 року у селі Пухівка.
Саме тут пройшло його дитинство, тут у 1981 році він пішов до першого класу Пухівської середньої школи, тут вчився бути чесним, працьовитим і відповідальним. У 1989 році Юрій закінчив вісім класів і вступив до Київського механіко-металургійного технікуму,
який успішно завершив у 1993 році, здобувши фах і надію на майбутнє. Він мріяв працювати на заводі порошкової металургії
в місті Бровари, але розпад Союзу й припинення роботи підприємства змінили його життєвий шлях. Юрій працював на приватних підприємствах, чесно і сумлінно.
Останнім місцем його роботи було ТОВ «ТРАНС-ЛОГІСТИК» у місті Бровари. Юрій ріс спокійною, врівноваженою дитиною, завжди допомагав батькам по господарству, а особливо — мамі. Він умів дарувати тепло навіть у простих речах.

Любив куховарити і з усмішкою казав: «Ма, я вже зварив» —наче хотів полегшити її день і забрати частинку турбот.
Любив рибалку, тишу і природу. У вихідні та зимові дні міг з ранку до вечора сидіти біля води навіть заради маленької рибинки —
бо цінував не результат, а спокій і мить.
Доля підготувала йому важке випробування. У травні 2024 року був призваний до лав ЗСУ.
Під час служби у Збройних Силах України від значних навантажень у нього серйозно погіршився стан здоров’я.
У липні 2024 року Юрію зробили першу операцію, а у вересні цього ж року— другу, під час якої було повністю видалено жовчний міхур. Попри те, що термін реабілітації ще не завершився, 20 жовтня 2024 року Юрій повернувся до своєї військової частини. Бо не міг інакше. Бо вважав своїм обов’язком бути поруч з побратимами.

Проходив служив в 152 окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри.

2 листопада 2024 року о 5 годині 25 хвилин ранку він написав мамі коротке повідомлення, не бажаючи її будити:
«Ма, я пішов на завдання…».

Це були його останні слова. Останній прояв любові і турботи. Того ж дня — 02 листопада 2024 року — Павленко Юрій Олексійович загинув поблизу міста Селидове Покровського району Донецької області, виконуючи бойове завдання, захищаючи Україну і кожного з нас. Він прожив життя чесно. Без гучних слів — але з великим змістом. Залишив по собі невимовний біль утрати і світлу, гідну пам’ять. Схиляємо голови перед матір’ю, родиною, близькими…

Перед людиною, яка віддала найдорожче — своє життя за наше майбутнє.

Вічна пам’ять Герою.

Вічна слава Павленку Юрію Олексійовичу!