Мороз Микола Миколайович народився 27 березня 1992 року в місті Шаргород на Вінниччині. Він зростав у багатодітній родині, де разом із ним було ще п’ятеро дітей — троє братів та дві сестри.
У 2004 році родина переїхала до села Літки Броварського району. Саме Літки стали для Миколи рідним домом, з яким було пов’язане все його подальше життя. Тут він навчався у Літківській школі імені М. П. Стельмаха, тут знайшов друзів, сформувався як особистість і почав будувати своє майбутнє.
З дитинства Микола захоплювався футболом. Спорт був важливою частиною його життя. Він грав за футбольну команду ФК «Єдність», яка об’єднувала спортсменів із Літок та Рожнів. Футбол подарував йому не лише улюблену справу, а й багато друзів, командний дух та незабутні моменти.
Після закінчення школи Микола працював на Літківській швейній фабриці печатником. Згодом працював водієм на приватному підприємстві «Сова». Працьовитий, відповідальний та спокійний у спілкуванні, він сумлінно виконував свою роботу та дбав про свою родину.
5 березня 2025 року Миколу було призвано на військову службу. Він проходив службу у складі 25-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Коли настав час захищати Україну, Микола став до лав її захисників. Він мужньо виконував свій військовий обов’язок, боронив рідну землю та своїх побратимів.
7 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Спасько-Михайлівка Краматорського району Донецької області Микола Мороз загинув.
Йому було лише 34 роки.
16 серпня 2026 року Літки провели Миколу Мороза в останню земну дорогу. Поховання Героя відбулося на центральному кладовищі села Літки по вулиці Харченка. Попрощатися із захисником прийшли рідні, друзі, односельці, представники громади та побратими.
Микола назавжди залишиться у пам’яті тих, хто його знав, як людина, яка любила життя, цінувала свою родину, захоплювалася футболом, чесно працювала та була готова до останнього виконувати свій обов’язок перед Україною.
Його життя обірвалося на полі бою, але пам’ять про нього назавжди залишиться у рідних Літках та серцях людей, заради яких він віддав найдорожче — своє життя.
Світла пам’ять і вічна шана Герою.
Герої не вмирають.
