Мищишин Ярослав Ігорович народився 27 квітня 1982 року в селі Сновичі Золочівського району Львівської області.
Навчався у Сновицькій середній школі, де здобув повну загальну середню освіту. Після закінчення школи продовжив навчання у Львівському коледжі харчової промисловості. Згодом переїхав до міста Києва, де проживав і працював.
Ярослав створив родину, одружився. Разом із дружиною Люсею виховував доньку Ангелінку, яку безмежно любив і для якої був турботливим, уважним і люблячим батьком. Для своєї сім’ї він був опорою, підтримкою і захистом.
Рідні та друзі пам’ятають Ярослава як добру, щиру, відкриту людину. Він завжди був готовий прийти на допомогу, мав багато друзів, жив за совістю та з повагою до людей. Любив життя, свою родину, церкву, працю, цінував прості людські радощі.
Ярослав Ігорович працював у сфері, пов’язаній з автомобілями, мав золоті руки, був працьовитим і відповідальним. Для родини він був не лише зятем, а справжнім сином — людиною, яку поважали й любили.
Прийнятий на військову службу 19 грудня 2025 року.
Солдат перебував на посаді старшого стрільця-вогнеметника 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 5 штурмової роти 2 штурмового батальйону військової частини А4010 (5 окрема штурмова Київська бригада).
У воїна залишилися дружина, донька, сестри Галина та Леся, швагери Ярослав і Андрій, теща Марія, племінники, рідні та близькі, для яких його втрата стала непоправним болем.
06 лютого 2026 року, перебуваючи на полігоні базової загально-військової підготовки поблизу села Богодарове Ізюмського району Харківської області, Ярослав Мищишин трагічно загинув, виконуючи свій військовий обов’язок. Війна обірвала його життя у 43 роки.
Світла пам’ять про Ярослава Ігоровича назавжди залишиться у серцях рідних, друзів і всіх, хто його знав.
Він прожив гідне життя і залишив по собі добрий слід.
Поховання воїна відбулося 20 лютого 2026 року на кладовищі села Погреби.
Вічна пам’ять воїну!